Нелегали на морі. Stowaways

Автор Торський В.Г., Топалов В. П.

Видавництво Астропринт
Місце видавництва. Одеса
Рік 2005
Стор 84

Короткий опис

У книзі розглядаються основні причини і види нелегальної міграції (переселення) людей з однієї країни в іншу – явища, що набуло великого поширення в наш час, а також документи і рекомендації, які використовуються у світовій судноплавній індустрії з метою припинення перевезень нелегальних пасажирів (Stowaways) на морських суднах.
Призначена для персоналу судноплавних компаній і командного складу суден. Може бути використана як навчально-практичний посібник у центрах підвищення кваліфікації плавскладу та курсантами морських навчальних закладів.

Зміст
Передмова

Розділ 1. Нелегали (Stowaways) на борту судна
1.1 Як не допустити проникнення нелегалів на судно
1.2 На судні виявлено нелегалів. Що робити?

Глава 2. Правові заходи боротьби з нелегальною міграцією. Документи і вимоги ООН та ІМО
2.1 Документи та вимоги ООН
2.2 Документи та вимоги ІМО
2.3. Документи ООН та ІМО щодо біженців (refugees)

Глава 3. Національні правила щодо припинення нелегальної міграції
3.1. Велика Британія
3.2. Данія
3.3. Іран
3.4. Китай
3.5. Росія
3.6. США
3.7. Україна
3.8. Швеція
3.9. Японія

Додаток 1. Резолюція IMO Резолюція А.87Ц20)
Додаток 2. Звіт про небезпечну практику, пов’язану з торгівлею людьми або перевезенням мігрантів морем
Додаток 3. Керівні принципи рекомендуються для всіх контейнерних операторів у боротьбі зі зростаючою загрозою безбилетних пасажирів
Додаток 4. Контрольний список – Дії, які необхідно вжити для запобігання безбилетним пасажирам
Додаток 5. Контрольний список – заходи, які необхідно вжити у разі виявлення безбилетних пасажирів
Додаток 6. Анкета безбилетника
Додаток 7. Вимоги до безбилетників – Кодекс ISPS (Дурбан, Південна Африка)
Додаток 8. Процедура для безбилетників у порту Роттердама
Додаток 9. Європейська конвенція з прав людини (стаття 5)
Додаток 10. Настанова щодо запобігання безбилетному переміщенню морем

Вступ

Однією з центральних проблем сучасної Європи є ситуація, пов’язана з величезним напливом мігрантів. За даними ООН, близько 175 млн людей нині проживає за межами країн їхнього народження, що становить три відсотки від світової чисельності населення. Близько 60% усіх мігрантів у світі проживає в розвинених країнах і 40% – у країнах, що розвиваються. Найбільше мігрантів живе в Європі (56 млн), Азії (50 млн) і Північній Америці (41 млн). Це цифри, що характеризують законну, легальну міграцію. Масштаби ж нелегальної міграції не менш вражаючі. Лише на територію Італії, за даними її міністерства внутрішніх справ, щороку потрапляє щонайменше 45 тис. нелегальних мігрантів. Ще більша кількість нелегалів проникає в такі популярні серед мігрантів країни, як Франція, Німеччина, Велика Британія. Одна з проблем, пов’язаних із неконтрольованою міграцією, у тому, що мігранти, обґрунтовуючись у цих країнах, можуть у майбутньому скласти значну частину населення і претендувати на особливий статус і привілеї. Тому перед країнами Євросоюзу стоїть непросте завдання – обмежити нелегальну міграцію, і зокрема ту, що здійснюється морем.

Світова спільнота зіткнулася з новим явищем, коли перевезення мігрантів набуло характеру промислу, як колись прибутковим бізнесом було незаконне перевезення рабів. Для протидії цьому цивілізовані країни виробили звичаєву норму міжнародного морського права, що закріплена в Конвенції про відкрите море 1958 р. і в Конвенції з морського права 1982 р. (ст. ст. 99,110). Згідно з цими документами, кожна держава повинна вживати ефективних заходів проти перевезення рабів на суднах, що плавають під її прапором, а у відкритому морі військовий корабель будь-якої держави має право піддати огляду іноземне торговельне судно, якщо є підстави підозрювати, що воно займається незаконним перевезенням рабів. У повоєнний період ці положення Конвенції мали переважно теоретичний характер, однак у зв’язку з геополітичними змінами, що відбулися у світі, проблеми незаконної міграції починають набувати і практичного застосування.

Останніми роками у світовій судноплавній індустрії підвищена увага приділялася питанням охорони суден і морських портів від терористичних та інших протиправних дій, що стало наслідком збільшеної піратської активності в різних районах Світового океану і реальної загрози акцій терористів на об’єктах морського транспорту. Водночас на сучасному етапі суттєво зросла гострота проблеми нелегальної міграції, здійснюваної морем. Зокрема, кораблі Берегової охорони та ВМС США були змушені неодноразово проводити операції з припинення масової нелегальної міграції з Гаїті та інших держав Південної Америки та Азії. Наприкінці серпня 2000 р. увага всього світу була прикута до норвезького контейнеровоза “Тампа”, що врятував біля берегів Австралії 460 пасажирів з порома, що тонув. Понад тиждень судно, не пристосоване для перевезення пасажирів, не отримувало дозволу зайти в порт Австралії, щоб передати на берег врятованих – біженців з Афганістану. Вчинок капітана “Тампи” нагадав усім про те, що допомога людям, які зазнають лиха на морі, є старою морською традицією, громадянським обов’язком і обов’язком кожного, хто може це зробити. Водночас сам факт порятунку такої кількості нелегальних мігрантів з одного судна, що терпить лихо, наочно свідчить про масштаби незаконних перевезень людей, що здійснюються морем.

За різними оцінками кількість осіб, які щорічно використовують торгові судна з метою нелегальної міграції, становить близько 10 тис., і вона продовжує зростати. Люди залишають свої країни з різних причин, “маршрути” нелегальних мігрантів пролягають із країн бідних, що страждають від воєн і громадянських конфліктів, у благополучні країни Європи та Північної Америки. На цьому шляху нелегальним мігрантам майже неминуче доводиться долати водні простори морів та океанів, тож не дивно, що проблема припинення нелегальної міграції стає вельми актуальною для прибережних держав, судновласників, портової влади, суднової адміністрації. Знаходження таких осіб на торговельних суднах накладає на їхні екіпажі та судновласників відповідальність за життя і здоров’я нелегалів, значні витрати, пов’язані з їхнім перебуванням на борту, затримкою суден у портах і репатріацією на батьківщину. Нерідко спроби нелегально виїхати в ту чи іншу державу морем закінчуються трагічно. Іноді люди гинуть через нестачу повітря в замкнутих просторах (трюмах, контейнерах), нерідко небезпека походить від екіпажу, який виявив нелегалів у морі. У 1995 р. у Франції було засуджено п’ятьох членів екіпажу суховантажу “Мс Ruby” (українців) за вбивство вісьмох африканців, які нелегально проникли на судно і були виявлені в морі. У листопаді 2000 р. біля узбережжя Туреччини зазнало аварії судно, що перевозило нелегальних мігрантів, багато хто з них загинули. У червні 2000 р. в англійському порту Дувр в автофургоні, що прибув на поромі з Бельгії, виявлено 58 громадян із держав Південно-Східної Азії, які задихнулися від нестачі повітря. У січні 2005 р. у порту Сан-Франциско у двох контейнерах виявлено 32 нелегалів, доставлених морем. Морські судна, що перевозять нелегалів, часто бувають не пристосовані для цієї мети, перебувають в антисанітарному стані, приймають на борт неприпустимо велику кількість людей, що призводить до захворювань, травм пасажирів, погіршення морехідних якостей і навіть загибелі суден.

У міжнародному праві до теперішнього часу немає єдиної угоди про боротьбу з нелегальною міграцією. Відповідальність за діяльність, пов’язану з нелегальною міграцією, на міжнародному рівні також не передбачена. Це сприяє подальшому розвитку цього феномена, перетворенню його на прибутковий промисел для злочинних угруповань, які організовують за великі гроші переправлення морем нелегалів до країн, що їх приваблюють. Водночас у Конвенції МОП № 143 у статті про зловживання в галузі еміграції (Женева, 4 липня 1975 р.) наголошується, що в рамках національного законодавства передбачаються заходи для ефективного застосування адміністративного, цивільного та кримінального покарання, включно з тюремним ув’язненням, щодо організації міграції трудящих з метою отримання роботи. У низці країн положення цієї статті набули реалізації у відповідних національних законодавчих актах, які слугують правовою основою під час вирішення інцидентів, пов’язаних із незаконною міграцією.

Проблема нелегальних мігрантів актуальна і для України; з кожним роком зростає кількість затриманих осіб, які незаконно проникли на територію нашої країни. Однак здійснювана морем нелегальна міграція в Україну незначна і поки що не загрожує безпеці держави. Водночас близько 40 тис. українських моряків працюють на суднах під різними прапорами і нерідко бувають залученими в інциденти з незаконними пасажирами. Вочевидь, їм необхідно знати, як слід поводитися і діяти в таких ситуаціях, щоб уникнути несприятливих наслідків і захистити інтереси судна та компанії-судновласника. Однак інформація такого роду зараз “розсіяна” в різних джерелах – матеріалах Міжнародної морської організації (ІМО), Балтійської та Міжнародної морської ради (БІМКО), інших організацій – і мало доступна для плавскладу. Відсутність необхідного інформаційного забезпечення з цієї проблеми негативно позначається на можливості застосування капітанами суден та їхніми помічниками в практиці службової діяльності наявних рекомендацій щодо успішного вирішення інцидентів, пов’язаних із нелегальними мігрантами.

Мета цього навчального посібника – певною мірою зменшити існуючу прогалину в інформації практичного характеру, необхідної судновій адміністрації для забезпечення захисту судна, екіпажу, мінімізації наслідків, пов’язаних зі спробами проникнення або виявленням нелегальних пасажирів на борту судна.

Зрозуміло, у невеликому за обсягом посібнику неможливо розглянути всі можливі на практиці ситуації, що стосуються нелегальної міграції морем. Але автори сподіваються, що наведений тут матеріал стане в пригоді українським морякам, які працюють на суднах національних і зарубіжних компаній, допоможе їм раціонально діяти у випадках інцидентів із незаконними пасажирами.

Знайомство з цим посібником дасть змогу офіцерам і рядовим морякам
– зрозуміти багато проблем, які незаконні мігранти створюють для судновласників, екіпажу і навіть для самих себе;
– орієнтувати судновий персонал на захист свого судна від незаконних осіб під час стоянки в порту;
– дізнатися про способи, якими користуються мігранти, щоб проникнути на судно, і місця, де вони можуть ховатися; щоб члени екіпажу могли вживати ефективних заходів протидії та охорони в різних ситуаціях;
– отримати рекомендації щодо процедур пошуку на судні незаконних осіб до виходу судна з порту;
– отримати чіткі вказівки про те, як діяти в разі, якщо незаконних пасажирів виявлено на судні в морі, що потрібно зробити для їхньої репатріації в найближчому порту заходу.

Автори будуть вдячні за пропозиції та зауваження читачів, що сприятимуть поліпшенню змісту книги.