Міжнародні конвенції, кодекси, рекомендації ІМО та МОП, 3-е видання

АвторПозолотін Л. А., Торський В.Г., Любченко В. І.

Видавництво Астропринт
Місце видавництва. Одеса
ISBN 966-318-656-9, 966-549-122-9
Рік 2007
Стр 146

Короткий опис

У навчальному посібнику розглядаються питання нормативно-правового забезпечення безпеки мореплавства, захисту довкілля та охорони праці на морському транспорті, викладені в документах IМО i МОП.

Призначено для працівників судноплавних компаній, інших організацій і підприємств, пов’язаних з міжнародним судноплавством, а також для капітанів і членів екіпажів суден. Посібник складено відповідно до мінімальних вимог до дипломування командного складу суден, рівня компетентності, знання міжнародних конвенцій і рекомендацій, а також національного законодавства у сфері охорони людського життя на морі та захисту морського середовища від забруднення.

Рекомендовано Головною державною морською інспекцією ДДМРТУ та науково-методичною комісією “Судноводіння та енергетика суден” Міністерства освіти і науки України як навчальний посібник.

Зміст

Вступ

Глава 1
КОНВЕНЦІЇ ІМО
1.1 Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі (SOLAS-74)
1.2. Міжнародна конвенція про вантажну марку, 1966
(Load Line)
1.3. Міжнародна конвенція зі стандартів підготовки та дипломування моряків і несення вахти, 1978 (STCW-78), з поправками
1.4 Конвенція з підготовки, дипломування та несення вахти для екіпажів рибальських суден (SCTW-F-95)
1.5. Міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі – МППСС-72 (COLREG)
1.6. Міжнародна конвенція з безпечних контейнерів, 1972 (CSC)
1.7 Конвенція про Міжнародну організацію морського супутникового зв’язку, 1976 (INMARSAT)
1.8 Торремоліноська конвенція про безпеку риболовецьких суден, 1977 (SFV)
1.9. Міжнародна конвенція з пошуку і рятування на морі, 1979 (SAR)
1.10. Угода щодо пасажирських суден, які здійснюють спеціальні перевезення (STP)
1.11. Конвенція щодо запобігання забрудненню скидами відходів та іншими матеріалами, 1972 (LC)
1.12. Міжнародна конвенція щодо запобігання забрудненню із суден (MARPOL 73/78)
1.13. Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі в разі аварій, що призводять до забруднення нафтою, 1969 (INTERVENTION)
1.14. Міжнародна конвенція про готовність запобігання забрудненню нафтою, відповідальність і співробітництво, 1990 (OPRC)
1.15. Міжнародна конвенція про контроль суднових баластних вод і осадів та управління ними, 2004
1.16. Про забезпечення цивільної відповідальності за шкоду від забруднення моря нафтою (CLC)
1.17 Про створення Міжнародного компенсаційного фонду для відшкодування збитків від забруднення нафтою, 1971 (FUND)
1.18 Про цивільну відповідальність під час перевезення ядерних матеріалів (NUCLEAR)
1.19. Афінська конвенція про перевезення пасажирів та їхнього багажу морем, 1974 (PAL)
1.20 Про обмеження відповідальності за морськими перевезеннями, 1976 (LLMC)
1.21 Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства, 1965 (FAL)
1.22. Міжнародна конвенція з обмірювання суден, 1969 (TONNAGE)
1.23. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, 1988 (SUA)
1.24. Протокол щодо припинення незаконних дій проти нерухомих об’єктів, 1958 (SUA PROT)
1.25. Міжнародна конвенція з рятування, 1989 (SALVAGE)
1.26. Міжнародна конвенція про контроль над шкідливими протиокислювальними покриттями на суднах (IAFS)

Глава 2
КОДЕКСИ, КЕРІВНИЦТВА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ІММО

Глава 3
КОНВЕНЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ МОП НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ,
4.1. Конвенції МОП
4.2. Рекомендації МОП

Глава 4
КЕРІВНИЦТВА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ МОРЕПЛАВСТВА, ВИДАНІ ІНШИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Додатки
1. Міжнародні організації ООН
2. Перелік чинних конвенцій ІМО
3. Перелік основних резолюцій ІМО
4. Перелік комітетів і підкомітетів ІМО
5. Міжнародні організації, що співпрацюють з ІМО
6. Перелік міжнародних і національних суднових документів, необхідних ІМО, залежно від призначення судна
7. Перелік конвенцій і рекомендацій МОП, що стосуються морського транспорту
8. Перелік ратифікацій морських конвенцій МОП
9. Перелік обов’язкових документів на судні згідно з національними вимогами
10. Список посад на судні, що підлягають обов’язковій сертифікації та дипломуванню
11. Резолюція ІМО А.890 (21) – “Принципи визначення безпечного складу екіпажу”
12. Керівництво за змістом і типовою формою документа про мінімальний безпечний склад екіпажу.

Вступ

Бурхливий розвиток міжнародної торгівлі на початку століття призвів до ухвалення численних міжнародних договорів (угод) у галузі судноплавства, включно з безпекою мореплавства. Угоди стосувалися обмірювання суден, запобігання зіткненням суден, запобігання забрудненню довкілля і багато чого іншого. Наприкінці XIX століття з’явилися пропозиції про створення постійно діючої морської організації, яка б займалася питаннями забезпечення безпеки на морі. У 1888 році країни Скандинавії запропонували створити Міжнародне морське бюро для вирішення технічних питань судноплавства. У 1897 році було створено Морський міжнародний комітет, який займався питаннями морського права. Цей комітет ухвалив кілька конвенцій (так званих “Брюссельських”), які потім лягли в основу тих, що існують нині.

При Лізі націй було створено Консультативний і технічний комітет з транспорту, який займався проблемами морського та автодорожнього транспорту. Під егідою Ліги націй було ухвалено кілька угод, що стосуються морського судноплавства.
З 19 лютого до 6 березня 1948 року в Женеві відбулася Морська конференція ООН, на якій було ухвалено Конвенцію про Міжурядову морську консультативну організацію (ІМКО). Конвенція набула чинності 17 березня 1958 року. Цілі організації були заявлені в статті 1 конвенції: 1) забезпечувати механізм співробітництва урядів у сфері урядового регулювання та практики в технічних питаннях будь-якого роду, що зачіпають міжнародне торговельне судноплавство; 2) заохочувати та сприяти загальному прийняттю практично можливих максимальних норм щодо безпеки на морі, ефективності судноплавства, запобігання забрудненню моря з суден і боротьби з ним; 3) розглядати адміністративні та правові питання, пов’язані з цілями, викладеними в цій статті.

Зміна назви організації відбулася 1982 року. Це було пов’язано з тим, що слово “консультативна” тлумачилося як таке, що вказує на обмежені повноваження і відповідальність організації, а слово “міжурядова” викликало недовіру і підозри. Тому нова назва – Міжнародна морська організація – була необхідна для підвищення її статусу.
І МО стала відповідальною за імплементацію різних міжнародних конвенцій і створення норм і стандартів, що стосуються охорони людського життя на морі та охорони морського середовища від забруднення. За час існування вона ухвалила і переглянула кілька дуже важливих міжнародних конвенцій – СОЛАС, МАР-ПОЛ, ПДМНВ, Про вантажну марку та ін. Утворення ІМО збіглося з періодом величезних змін у світовому судноплавстві. У зв’язку з появою нових технологій у мореплавстві Міжнародна морська організація працює над створенням нових і поліпшенням чинних документів. На її рахунку понад 40 міжнародних конвенцій і велика кількість протоколів і доповнень до них.

У роботі ІМО з підготовки конвенцій беруть участь міжнародні організації, які тісно з нею співпрацюють. Це Міжурядові організації: Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Конференція ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). Для надання допомоги в розробленні важливих проблем як консультативні залучаються неурядові організації: Міжнародна палата судноплавства (ICS), Міжнародна федерація судновласників (ISF), Міжнародна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна торговельна палата (ICC), Балтійська і міжнародна морська рада (BIMCO), Міжнародна асоціація класифікаційних товариств (IACS), Міжнародна федерація асоціацій капітанів (IFSMA), INTERTANKO, INTERCARGO та інші.

В останнє десятиліття збільшилася кількість аварій і катастроф морських суден, що супроводжувалися численними людськими жертвами. Причин цього багато: несумлінні оператори, які не приділяють уваги технічному стану суден; зниження контролю і вимог до судновласників з боку урядів країн прапора; прагнення багатьох (особливо дрібних) судновласників одержати максимальний прибуток завдяки зниженню витрат на постачання та обслуговування суден тощо.
Ця обставина привернула увагу морського співтовариства і спонукала вжити низку заходів для поліпшення становища, що склалося. Як показує аналіз, безпосередніми причинами більшості аварій та інцидентів на морі є помилки людей, які керують флотом з берега (управлінський персонал судноплавних компаній) і перебувають на борту суден, тобто так званий людський фактор.

З метою підвищення безпеки судноплавства ІМО, МОП і низка інших організацій на своїх сесіях ухвалили цілу низку важливих міжнародних конвенцій, резолюцій, кодексів і рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавства та охорони довкілля. Основна мета цих документів – підвищити безпеку мореплавства шляхом обов’язкового застосування єдиних для всіх стандартів як під час керування суднами з берега, так і в процесі їх експлуатації екіпажами.

Безпека мореплавства – найважливіша мета ІМО. У статті 1 Конвенції про утворення ІМО йдеться: “Заохочення і сприяння прийняттю всіма країнами найвищих практично можливих норм у питаннях, що стосуються безпеки на морі…” Цій меті підпорядкована діяльність усіх робочих органів і підрозділів організації.
Крім ухвалення зазначених документів, ІМО рекомендувало державам-членам організації посилити у своїх портах контроль над виконанням вимог міжнародних конвенцій, кодексів, стандартів і правил на всіх суднах, що заходять у порти. З цією метою вже діє ефективна система державного контролю над виконанням експлуатаційних вимог на суднах у портах (контроль держави порту – Port State Control) практично у всіх морських басейнах світу.

Усе викладене повною мірою стосується і торговельних суден, що плавають під прапором України.

У Конвенції ПДМНВ-78/95 йдеться про те, що для оперативного рівня відповідальності (експлуатації) потрібне “початкове робоче знання відповідних конвенцій ІМВ, що стосуються охорони людського життя на морі та захисту морського середовища”. Для рівня управління – “знання норм міжнародного морського права, що містяться в міжнародних угодах і конвенціях”. Вимога ця стосується не тільки конвенцій ІМО, а й конвенцій МОП. Очевидно, щоб забезпечити безумовне виконання чинних міжнародних стандартів і норм, насамперед треба добре їх знати: знати мету, основні положення і вимоги документів ІМО та МОП і пов’язані з цим практичні завдання управлінського персоналу і суднових екіпажів. Цим питанням і присвячена книга.